Розпрощався козак

1. Розпрощався козак зі своєю ріднею, a E a
Тай поїхав в далеку дорогу. F a A7
За свій рідний край, за козацкий звичай d a c
Пішов в бій за свою перемогу. F G a

2. А вітер колише шовкову траву,
Зелений дуб додолу схилився.
Листя шелестить, вбитий козак лежить,
Над ним коник його зажурився.

3. Ой, коню мій, коню, не стій надімною,
Я тимчасом полежу невкритий.
Біжи, коню мій, скажи неньці старій,
Що я лежу у степу убитий.

4. Хай батько і мати, і сестри, і брати –
Нехай вони за мною не плачуть,
Я в степу лежу, за ріднею тужу,
Чорний крук надімною закряче.

5. Козацкая слава не вмре, не загине,
Будуть внуки про неї співати,
Що були козаки, тай за волю лягли,
Тепер можемо тільки згадати.

6. Ряди за рядами ідуть партизани,
До походу гармати їм грають,
За їхнюю честь, за березовий хрест
Дрібні сльози на грудь їм падають.