Закувала та сива зозуля Вранці-рано на зорі; Ой заплакали хлопці-молодці, гей-гей, Та на чужині в неволі, в тюрмі…
Вони плакали, гірко ридали, Свою долю викликали. — Ой повій, повій, та буйнесенький вітре, Та й над морем; Та й винеси нас із кайданів, з неволі В чистеє поле; Та й понеси на Вкраїну, Гей, гей, нас на Вкраїну… А на Вкраїні — там сонечко сяє, Козацтво гуляє, гуляє і нас виглядає, нас виглядає!
По синьому морю Байдаки під вітром гуляють; Братів щоб визволяти, Запорожці чимдуж поспішають. Гей, як зачули турецькії султани, Та й ізвеліли ще гірше кувати кайдани… Султани турецькі, султани звеліли Кувати кайдани, кайдани кувати, Звеліли ще гірше кувати кайдани!
