Гей, як крикнув та козак Сірко та на своїх хлопців:
“Ой, сідлайте коней, хлопці, та поїдем до Криму в гості”.
Та туман поле покриває, Сірко з Січі виїзжає.
Ми думали, що то орли злітаються,
Аж то військо, славне запорізьке, на кримську дорогу з’їзджається.
Ми думали, що то сокіл летить,
Аж то козак Сірко на кримську дорогу конем біжить.
Ми ж думали, що то місяць зійшов,
Аж то козак Сірко по кримській дорозі з козаками пішов.
Ми ж думали, що то місяць сяє,
Аж то Сірко з козаками та на кониках грає.
Як дійшов Сірко та до кримської засади,
Як крикнув козак Сірко до козацької громади:
“Гей ви, хлопці! Та добрі молодці! Наступайте ж ви сміло!
Беріть шаблі в руки та рубайте превражую силу!”
Як пішли ж хлопці поміж ордою шататься,
Стала орда та скрізь поза ними валяться.
Ми ж думали, що то дуб та у лісі в’ється
Аж то козак Сірко із ордою б’ється”.