Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу; Стала слава на все село Про тую вдову.
Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови удвір.
Вечеряли у світлиці, Мед-вино пили І в кімнаті на кроваті Спочити лягли.
Не минула слава тая, Не марно пройшла: Удовиця у м'ясниці Сина привела.
Вигодувала малого, В школу оддала, А із школи його взявши, Коня купила.
Сіделечко шовком шила, Жупан дорогий; На коника посадила - Гляньте, вороги!
Взяла коня за поводи, Селом провела Та й привела до обозу - У Січ оддала! |