У Холоднім Яру наші дзвони старі Ще не били на сполох тривоги. Був тоді я послушником в монастирі І це дуже подобалось Богу За угодні молитви, єленність пісень За послушництво тихе й поштиве, Він давав мені хліба шматок на щодень Та й до того ж вділяв і пива. А довкола стогнали поля й хутори І вмивалися кров'ю холодні й голодні. Тільки в нашім Яру до пори, до пори Передзвони гули великодні. А довкола страждали брати во Христі, Четвертовані, змучені, скривджені, вбогі. Тільки в нашій обителі мури товсті, Мов не чула їх наша обитель. А довкола гуляли насильство і лжа, Царенята і конфедерати. І мені принесла потай миру ножа, Серед ночі розтерзана мати. Одведи й захисти, одведи й захисти, Милосердний і праведний Боже, Тільки бачу, що смерті ніяк одвести Тай Всевишній без мене не зможе. Досить Господи, нині, рабом не помру Додалося рішучості й сили, Як зібралися хлопці в Холоднім Яру, Як гарячі ножі освятили. Воріженьки на мене розкинули сіть І розставили пагубні знаки Може, справді, послушництва треба вкусить, Щоб потому піти в гайдамаки. |