Як відомо міський голова єврей за походженням Едуард Гурвіц готує відновлення в Одесі пам’ятника цариці Катерині ІІ. Мусимо нагадати, що ця російська цариця сумнозвісна своїми злочинами не лише супроти українців, але й щодо інших народів Російської імперії: поляків, кримських татар, калмиків, башкир тощо. Серед постраждалих від діянь Катерини ІІ були і євреї. Тривалий час вона усіляко перешкоджала їхньому в’їзду до країни. Наприклад, вже невдовзі після свого приходу до влади вона Катерина ІІ під писала відомий Маніфест від 4 грудня 1762 р.: «О позволении иностранцам, кроме Жидов, выходить и селиться в Россию ...». Згодом цариця, вдаючи із себе високоосвічену особу стала замінювати в офіційних указах слово „жиди” на „євреї” (так само, як запровадивши фактичне рабство на Україні, вона заборонила вживати в документах слово „раб”), проте загальні засади її політики щодо цього народу не змінилися. Після першого розподілу Речі Посполитої 1772 р. під владою Російської імперії опинилися землі Білорусі зі значним єврейським населенням. Катерина ІІ, розуміючи, що виселити всіх євреїв з країни вже неможливо, вжила заходів щодо обмеження їхнього переселення у землі центральної Росії. Так фактично виникла сумнозвісна «смуга осілості» євреїв. Серед зазначених заходів був і указ від 23 грудня 1791 р, згідно з яким євреям дозволялося проживати у Катеринославському намісництві і Таврії – Причорноморських степах, загарбаних Росією у запорозьких козаків та кримських татар. Завдяки ньому євреї змогли оселятися і в Одесі. Проте, як видно з текстів цього та інших указів, метою цариці було унеможливити розселення євреїв на етнічних російських теренах. Після другого та третього розподілів 1793, 1795 рр. до складу Росії відішли землі Правобережної України і кількість євреїв в країні значно збільшилася. Тоді цариця, окрім «межі осілості», придумала супроти них, ще один дискримінаційний захід. 23 лютого 1795 р. було підписано іменний указ Сенату, яким запроваджувався податки з євреїв вдвічі більші ніж ті, що сплачувало християнське населення. Перелік злочинних дії Катерини ІІ проти євреїв можна було б продовжувати. Однак ніхто з її наступників на російському престолі, навіть найбільші юдофоби, не вигадав супроти євреїв більш дискримінаційних заходів ніж запроваджені Катериною ІІ „смуга осілості” та подвійний податок. Отже, будівництво в Одесі пам’ятника Катерині ІІ буде злочином не лише перед пам’яттю українського народу, але й перед поколіннями євреїв, які проживали в Одесі й протягом більш ніж століття потерпали від дії, запроваджених Катериною ІІ юдофобських указів. Це було б злочином і супроти пам’яті предків Едуарда Гурвіца. Проте ми чудово розуміємо, що такі аргументи не вплинуть на наміри міського голови та його оточення щодо встановлення в Одесі пам’ятника Катерині ІІ.
Додаток
1. Именной Указ Сенату от 23 декабря 1791 года: «Рассмотрев с одной стороны поданные прошения от Евреев, касательно не записки их в Смоленское и Московское купечество, а с другой предоставленные Нам от Генерала Главнокомандующего в Москве и тамошней губернии князя Прозоровского обстоятельства до сего же случая относящиеся и соображая все то с законами, находим что Евреи не имеют никакого права записываться в купечество во внутренние Российские города и порты, а только по Указам Нашим дозволено им пользоваться правом гражданства и мещанства в Белоруссии. Подтверждая о точном наблюдении изданных о сем постановлений, Мы признали за благо распространить такое право гражданства, сверх Белорусских губерний на Екатеринослаское наместничество и область Таврическую, и повелеваем Сенату Нашему сделать о сем, кому следует, надлежащие предписания» (Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 1. – Т. 23. – № 17006. – С. 287). 2. Именной Указ Сенату от 23 февраля 1795 года: «Позволив Евреям отправлять мещанские и купеческие промыслы их в Губерниях: Минской, Изъяславской, Брацлавской, Полоцкой, Могилевской, Киевской, Черниговской, Новгород-Сиверской, Екатеринославской и в области Таврической, записываться по городам в мещанство и купечество, повелеваем с тех из помянутых евреев, которые таковым дозволением пользоваться желают, собирать с 1 числа следующего Июля установленные подати вдвое противу положенных с мещан и купцов Христианского закона разных установлений; которые же не захотят остаться, таковым дать свободу, на основании Положения о городах, по заплате трехлетней двойной подати, выехать из Империи» (Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 1. – Т. 23. – № 17224. – С. 532).
