З кожним роком люди, що стоять при кермі української держави, все більше роздмухують питання Голодомору 1932-1933 років. Але чомусь висвітлення цих трагічних подій іде лише в негативному руслі. Нам розказують, як українці вмирали з голоду, як у деяких родинах їли дітей, які жахи терпіли нещасні люди… Але ми ні слова не чуємо про ті селянські повстання, що були на всіх теренах України! Нам розповідають лише про тих, хто мовчки вмирав, але мовчать про тих, хто до останньої краплі крові захищав себе і свою родину. Нам розповідають про тих, хто помирав з голоду в хатах, але ні словом не згадують про тих, хто помирав від куль і багнетів на бойовищах.
Навіщо замість того, щоб встановлювати пам’ятники Героям, які чинили опір антиукраїнським силам, всю Україну, наче цвинтар, заставляти поминальними хрестами?
Кому вигідно виховувати молоде покоління на поразках, а не на перемогах? Кому вигідні люди, що будуть тихо вмирати з голоду, а не боронити свої права до останньої краплі крові?
Не треба робити з голодомору культ «голодоморщини». Націю необхідно розбудовувати на перемогах, а не на поразках!
Мало кто знает что на юге и востоке Украины в 20 - х годах ХХ ст. восстания и сопротивление советам по масштабам были даже больше чем на Западе в 40- х. А голод поразил в первую очередь те районы , которые уже не могли пулей, либо саблей противостоять комунякам.
Да ты гонишь, Ж)! что тебя умиляет?! у меня в Одесской области почти вся многодетная семья деда вымерла.... только он да одна из сестёр его старших осталась... "Умиляет!!!" её...
А восстаний действительно много было! начиная с 20хх годов, нашего атамана Заболотного много лет ловили по Одесской области... а как много еще скрывается!
Правильнее было бы сделать акцент в статье о том, что тема голодомора для политиков - пляска на костях. И, естественно, нужна реальная реконструкция событий, ибо то, что сейчас усиленно муссируется официальными политиками - полнейший бред. Особенно умиляют фотографии с Поволжья, представляемые как украинские.
