Начало » 2007»Грудень»29 » В Одесі має бути памятник останньому кошовому отаману Запорозької Січі Петру Калнишевському!
В Одесі має бути памятник останньому кошовому отаману Запорозької Січі Петру Калнишевському!
02:59
На ваше прохання подати довідну щодо історичної обґрунтованості спорудження в Одесі пам’ятника кошовому отаману Запорозької Січі повідомляємо. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА про перебування на території Одеси видатного українського політичного діяча, останнього кошового отамана Запорозької Січі (1762, 1764 – 1775 рр. ), організатора колонізації земель Південної України, мецената та покровителя православної церкви, талановитого полководця Петра Івановича Калнишевського (1690 – 1803 рр.). Під час Російсько-турецької війни 1768 – 1774 рр. запорозькі козаки здійснили низку успішних операції поблизу турецької фортеці Хаджибей, що була розташована на території сучасного Приморського бульвару м. Одеси. Серед таких операцій слід згадати славнозвісний похід під проводом полковника Семена Галицького у жовтні 1769 р. (тоді було захоплено 36 тисяч татарських коней та чимало іншої здобичі), походи 1771 р., 1772 р., а також бій 13 липня 1770 р., коли запорожцями безпосередньо керував отаман П. Калнишевський. Події цього походу, згідно з опублікованими джерелами можна реконструювати так. На початку червня 1770 р. П. Калнишевський з на чолі 5 тисяч запорожців з 16 похідними гарматами у складі авангарду Другої російської армії, яким керував генерал-майор Олександр Прозоровський (до складу авангарду також входили калмицькі підрозділи, кілька сотень донських козаків та один полк російської армії) вирушив під Очаків. Залишивши біля Очакова частину свого підрозділу (калмиків), війська авангарду перейшли до озера Тилігул. 29 червня 1770 р. біля Тилігула П. Калнишевський, О. Прозоровський та інше керівництво авангарду відсвяткували день Св. Петра та Павла (іменини П. Калнишевського). Пробувши на Тилігулі до 7 липня, війська вирушили до Дністра. 8 липня 1770 р. вони перейшли першу з річок Куяльників. Запорожці були відправлені попереду до Дністровського лиману. Вони спустошили низку сіл, а також спалили містечко Аджидер (сучасне м. Овідіополь), де “взяли чималу здобич, хоч там ворогів нікого не застали, бо всі пішли до Білгорода”. Запорожці вогнем примусили турецькі кораблі відійти від Аджидера до Білгорода. 12 липня 1770 р. запорожці захопили передмістя Хаджибея (Одеси). 13 липня 1770 р. під обстрілом з турецького флоту та з фортеці вони захопили форштадт (слободу біля фортеці), а саму фортецю штурмувати не стали. В бою за форштадт Хаджибея загинуло 10 запорожців (в тому числі отаман Звонецького куреня Шапорець) і 27 було поранено. Про хоробрість козаків під час цього бою головнокомандувач Другої армії Петро Панін доповів цариці (хваливши “особливу хоробрість запорозького війська тоді, коли кільканадцять турків із зазначеної фортеці, кинулися у міцні будинки форштадту цієї фортеці й, відстрілюючись оборонялися до останнього; запорожці ж, не зважаючи на гарматну стрільбу як з фортеці, так і з кораблів, що у гавані столи, увійшовши у ті будинки приступом усіх турків порубали, а форштадт спалили”). Під час зазначеного походу під Хаджибей козаки також захопили значну здобич, полонених й визволили більше 5 тисяч осіб християнського населення (як відзначав історик О. Петров: “при цьому поході князя Прозоровського у супротивника було відбито 5000 волохів, 222 розкольники, 24 єврея, 153 циган; рогатої худоби 5.065, овець 10.580 та 586 коней”). Катерина ІІ, нагородивши козаків, похвалилася успіхом своїх військ навіть у листі до Вольтера від 22 липня 1770 р. (“князь Прозоровький захопив величезну здобич усілякого роду худоби між Очаковом і Бендерами”). Історики (А. Скальковський, Г. Шпитальов, В. Грибовський та ін.) вважали похід під Хаджибей (Одесу) 1770 р. та бій за Хаджибеївський форштадт однією з кращих перемог запорозьких козаків на суходолі під час війни 1769 – 1774 рр. та одним з кращих подвигів П. Калнишевського як полководця. Виходячи з цього, вважаємо, що встановлення в Одесі пам’ятника отаману П. Калнишевсьокму є доцільним та історично обґрунтованим. Основні джерела : 1. Журнал военных действий армий Ея Императорского Величества 1770 года. – СПб., 1770; 2. Історія Хаджибея (Одеси) 1415 – 1795 рр. в документах. – Одеса, 2000; 3. Петров А.Н. Война России с Турцией и польскими конфедератами с 1769 по 1774 год. – СПб., 1866. – Т.2; 4. Сборник императорского Русского исторического общества. – СПб., 1874. – Т.13; 5. Скальковський А.О. Історія Нової Січі. – Дніпропетровськ, 1994. (Довідку підготував к.і.н., доцент кафедри історії України Гончарук Т.Г.)
Декан історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова к.і.н., доцент Кушнір В.Г.
Очень полезный исторический аргумент, который открывает историю дороссийского периода истории нашей любимой Одесси. Хочу Вас попросить отыскать как много больше подобных фактов. Удачи Вам !!!
