В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. До них належить і ім’я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. “Історія мого життя, - писав поет, - становить частину історії моєї Батьківщини”. Шевченко вийшов з народу, жив народом, і не тільки думкою, а й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний. У своєму “Заповіті” він так казав:
І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом.
Пісня “Реве та стогне Дніпр широкий” та “Заповіт” стали символами пам’яті про Шевченка. Вони для нас святі. І не співаються просто так, будь-де. Коли їх починають співати, всі встають і припиняють розмови. Якщо в залі або на майдані звучать ці пісні, то всі присутні підхоплюють слова безсмертних пісень. Минуло 194 роки від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – славного сина українського народу, але сьогодні його слово живе між нами. Шевченко – це душа, наша мудрість, це наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Тарас Шевченко, його “Заповіт”. Він завжди підтримував і підтримуватиме нас, додаватиме наснаги. Тож нехай “Заповіт” Великого Кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичай, його пісні й пронести все це через віки. Нехай вогонь його душі (вчитель запалює свічку) запалить у ваших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу. Сьогодні до нього, нашого Пророка, звертаємо свої погляди. З його ідеалами, помислами звіряємо свої кроки в утвердженні Української держави. Віримо, що здійсняться пророчі Тарасові слова: “І на оновленій землі Врага не буде супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі”. http://ukrainians.od.ua
