Українське слово "браконьєр" походить від французького "Braque" - гонча собака. В давнину у Франції "браконьяжем" називали загінне полювання. Проте вже починаючи з 18-го століття термін "браконьєр" став сприйматись негативно, в законодавстві отримав чітке визначення, в якому ми його використовуємо і понині.
Відтоді "браконьєр" - особа, що займається незаконним полюванням, в ширшому розумінні - порушник закону в екологічній сфері.
Є така тенденція - рівень свідомості та моралі суспільства відображають його рекламні постери. Говорити про цей рівень зайве - слід бити на сполох. Адже ми живемо в такий час, коли рекламісти без усіляких зазрінь сумління використовують негативні образи суспільної поведінки з метою "втюхнути" свій продукт. Так в нашому місті з'являються кафе "Бандитська Одеса", магазин подарунків "Взятка", і один з останніх прикладів - магазин мисливської зброї та рибальського спорядження "Браконьєр".
Вибачте, панове, але це маразм! Таке суспільство, в якому викривлено сприймається дійсність, в якому чорне стає білим, а біле - чорним - таке суспільство приречене на смерть. Судіть самі - чесна дружба, вірна любов, щирий патріотизм - зараз не те що не в моді - з них сміються. І навпаки - зрада, „кідалово”, неповага до Батьківщини, давання хабарів, знищення навколишнього середовища - пропагуються в нашому суспільстві, як подвиги.
Ну і що? - спитаєте ви. Яка різниця – адже це всього-на-всього рекламний хід і ніхто не збирається купувати в "Браконьєрі" знаряддя браконьєрського полювання та лову. І будете неправі - саме руйнування негативного стереотипу і трансформація його в еталон поведінки - ось мета такої реклами.
Хочете, щоб браконьєрство стало нормою? Щоб хабарництво було узаконене, а отже - обов'язкове? Щоб шлюбна зрада сприймалась, як "фізична потреба"? Ми - не хочемо.
Який вихід?
Крок перший - внутрішній, психологічний – ЗНЕВАГА. Треба зневажати, дивитись на покидьків згори. Вони - браконьєри, зрадники, хабарники, вбивці, бандити - це покидьки. Вони - загроза чесному громадянину. Чесному - значить сильному психологічно, здатному на адекватний спротив, схильному до об'єднання зусиль з собі подібними.
Крок другий – ОБУРЕННЯ. Скрізь, де доречно, слід виказувати своє незадоволення незаконними діями та їхньою пропагандою.
Крок третій – БОРОТЬБА. Ми не закликаємо бити шибки в таких магазинах, закидувати лайном їхні вітрини – хоч вони того і варті. Ні. Наш засіб боротьби – законний.
Слід створювати коло однодумців, звертатись до державних органів і вимагати дій від них. Адже стан громадської моралі – це їхня сфера відповідальності.
Адже підбурення до незаконних дій в нашій країні поки що переслідується по закону, а назва магазину "Браконьєр" і є таким підбуренням.
Отож, зневажаймо зло, обурюймося й борімося з ним!
В. П., Одеса | 
