На слово “криза” у багатьох вже виникає алергія. Інформація тисне з усіх сторін: гривня стрибає, промисловість доживає останні дні, в бюджеті відсутні кошти для пенсійного фонду, безробітним скоро стане кожен другий, злочинність невпинно зростає... Як послухаєш, то ще трохи,  і будуть введені продуктові картки і комендантська година. Чим не антикризові заходи? Але  у фінансової кризи є і позитивні сторони, просто ми під упливом  суцільного негативу їх не помічаємо.

Користь для громадян

     Будемо відвертими - нас “ламає”, як справжніх наркоманів, адже свого часу ми підсіли на фінансову голку запозичень, на які не мали права. Пригадаймо: після десятиліття спаду, тобто з 2000 р., економіка України почала зростати,  обсяг ВВП збільшився на 55% (станом на 2006 р.), а чисельність зайнятих — лише на 2,75%. Таким чином,   продуктивність праці за ці роки підвищилася в 1,51 рази, і за рахунок її збільшення було отримано 95% приросту ВВП. Середньорічні темпи приросту продуктивності праці за 2000-2006 роки становили 7,2%, а середньорічної реальної заробітної плати — 19,2%, тобто ми отримували  в 2,7 рази більше, ніж реально заробляли!

     Дощ іноземних запозичень пролився на вітчизняні банки, і вони з радістю, ледь не силою, пхали ці гроші в наші кишені, бадьоро підштовхуючи купляти авто, нерухомість та  досягнення китайської промисловості. Кого хвилювали ті 80-100 відсотків за споживчими кредитами? У нас потужна економіка,  роботодавці ледь не моляться на  дефіцитний персонал, зарплати  знахабнілих будівельників стрімко наближаються до погодинних тарифів адвокатів з Гарвардською освітою. Мій   товариш, власник  потужної IT компанії, жалівся: його двоюрідний брат, студент, який ще не заробляє, бере в кредит мобільний телефон преміум сегменту, такий самий, як у нього. Але ж товаришу “мобілку” оплачує компанія, і він не може мати дешевий термінал з огляду респектабельності і демонстрації  успішності фірми. А  всі звикли споживати не заробляючи.

     От, наприклад, Китай займає  перші позиції у світовій економіці. А тепер пригадаємо про рівень умов праці і зарплат на китайських виробництвах: 10-12-годинний робочий день за 30-50 дол. на місяць, життя в бараках, державна пенсійна система відсутня як така. Висновки  щодо конкурентоспроможності України робіть самі. Чутки про працелюбність нашого народу перебільшені. А останні роки розбестили нас іще більше.

     17 років замало, щоб навчитись капіталізму. Ми пережили приватизацію, трасти, інфляцію... Прийшли до економічного зростання та розквіту  кредитних відносин, але ми не могли уявити, чим все закінчиться. Для остаточного розуміння сутності  ринкової економіки нам не вистачало лише одного явища - тотальної, спустошливої  фінансової кризи. Депозити, страховки, бонуси, соціальні пакети, пенсійні рахунки, немов золото в руках казкового злодія перетворились в прах. І тут ми отримали головний урок - стабільного довготривалого розвитку не буває - окрім спадів, які відбуваються кожні 7-10 років (1998 рік), бувають і більш довготермінові  явища – крах світової економіки (1929-1940 рр.). Отже, ми станемо більш мудрими і менш марнотратними.

     Завдяки кризі ми  остаточно зрозуміли, що окрім базової освіти в інституті або технікумі впродовж життя нам доведеться змінювати освіту і професію  не раз. Та більше - ми станемо більш мобільними, менш прив’язаними до свого помешкання і житимемо там, де буде попит на нашу працю, а не там, де нам зручно. Відсутність в Україні мобільної робочої сили робить неможливим реалізацію планів уряду щодо великих інфраструктурних  проектів, оскільки робоча сила в Україні жорстко прив’язана до своїх помешкань, і навряд чи безробітні робітники металургійних заводів з Дніпропетровщини масово  поїдуть будувати окружну дорогу під Києвом.

     Криза допоможе кожному з нас зрозуміти, чи на своєму місці ми сидимо і чи є покликанням наша робота, а чи ми вимушено, за відсутності альтернативи,  нею займаємось.

     Нарешті, ми побачимо які з наших чиленних банків справді зосереджені на обслуговуванні клієнтів  та дотриманні своїх фінансових зобов’язань, а які чіпляються за найменшу можливість притримати наші гроші, або цинічно пограбувати  під час кризи, підвищуючи позикові відсотки та відкидаючи будь-яку можливість кредитних канікул та реструктуризації  заборгованості.

     Але все це дрібниці, порівняно з тим, що завдяки кризі багато сімей отримали реальний шанс придбати доступне житло. Хоч іпотечне кредитування призупинене, тим не менш це тимчасове явище. Ціни на вторинному ринку вже не досягнуть захмарних висот і, сподіваємося, “гостинка” на Троєщині вже не коштуватиме, як  однокімнатна квартира в Единбурзі.

Вигода для держави             

     Криза стала для нашої держави лихоманкою, після якої вона або  припинить своє існування  в наявних кордонах, або стане сильною і більш незалежною. Нема жодного сенсу  в існуванні  держави, яка  із населенням 45 млн. щорічно споживає 70 мільярдів кубометрів  природного газу, при цьому Польща  із 38 млн. громадян споживає 15 млрд. куб. і має вчетверо разів більший ВВП. Тепер ми приречені вкладати кошти в модернізацію і  енергозберігаючі технології. І світова ціна на газ або зробить нас справді незалежними, або доведе, що Україна  - лише тимчасовий геополітичний вогник, який раптово  спалахнув на політичній карті світу і швидко згасне.

     Ми маємо унікальний шанс переглянути свої відносини з основними економічними партнерами. Угоди СОТ виявились недієвими. Наприклад, європейські ринки стали закритими для нашої пшениці. Якщо домовленостей не дотримуються наші партнери, то який сенс нам втрачати, демонструючи порядність, яку  всі вважають слабкістю?

     Фінансова криза - найліпший час для проведення болісних та ефективних реформ. Жодна економіка не витримає таких соціальних навантажень на бюджет. Половина громадян країни в пільгах! Відносно низькими тарифами на газ, комунальні послуги, користуються і бідні і багаті.  Те ж стосується і безоплатних підручників і харчування в школах.

    Держава позбудеться відсталих та неефективних підприємств,  спекулятивних фінансових структур і змушена буде зосередитись на своїх основних конкурентних перевагах: транзитних можливостях, агропромисловому  комплексі і науково-дослідному потенціалі.

     Криза дарує шанс всім без винятку. Головне побачити його і скористатись ним.