Життя - річ неповторна. Кожен день, хоч і схожий на попередній, але все ж таки різниться. Суспільство сьогодні зовсім не те, що було років 20 тому. Інші технології, інші назви, інші прагнення в людей… 

     Багато щирих патріотів, в яких болить душа за наш народ, намагаються відвернути його загасання і здобути для нього велич. Але біда в тому, що більшість цих людей намагаються діяти методами, які були актуальні в минулому, але мало прийнятні в сучасному і будуть взагалі невитребувані в майбутньому. 

     Основних два шляхи, якими йдуть чи не всі патріотичні організації зводиться або до організації воєнізованого чи підпільного угрупування, або до створення політичної партії з надіями перемогти на виборах. Прихильники першого шляху, в захист своєї позиції, наводять приклади жовтневої революції в Російській імперії, похід Муссоліні на Рим. Прихильники другого – створення націонал-соціалістичної робітничої партії і прихід Гітлера до влади у Німеччині. Дійсно, приклади варті уваги, але... в якому історичному середовищі? 

     Про збройний переворот в сучасній Україні може думати або закінчений романтик, або закінчений дурень. При сучасному рівні спецслужб це неможливо, а якщо і можливо, то з перших же днів призведе до громадянської війни, братовбивства і втрати багатьох етнічних територій. Ті, хто створює партію і прагне перемогти на виборах, забувають, що політичні прагнення в суспільстві зовсім не ті, що були в минулому. Початок ХХ століття ознаменувався поваленням традиційних монархій по всій Європі. В новостворених республіках почало буяти партійне життя, люди цікавились політичними програмами партій (зараз політичними програмами не завжди цікавляться і члени партій). Сьогодні політична боротьба хоч і є в певній мірі актуальна, але щороку втрачає  свою дієвість. Суспільство вже не цікавлять політичні гасла і програми, суспільство поринуло у пошуки духовності і пошуки Бога. Яскравий приклад: подивіться хто виграв вибори в Києві? Ні, не партійні бренди, а людина, що опиралась на потужну релігійну спільноту. Партійну пресу зараз майже ніхто не читає, хоча на початку ХХ століття кожну листівку чи газету перечитували і передавали іншим. Натомість світоглядна література (різноманітних релігій і світоглядних віроучень) переповнює книжкові полиці магазинів. І люди купують, і читають, і вивчають. В сучасному суспільстві партія має сенс лише тоді, коли вона спирається на певну світоглядно-релігійну спільноту. Для прикладу – радикальні партії ісламських країн. 

     Гряде епоха величезних суспільних змін. І щоб перемогти, ми повинні ствердити світорозуміння нашого народу на наших теренах, відродити наші родові звичаї.  Аби в майбутньому, вирушаючи на поле Звільнення, наші полки вів до Перемоги рідний Перун, а не візантійський Саваот чи магометанський Аллах.