В суботу 28 березня, в рамках всеукраїнського турне містами України, з акустичною програмою співака „Сховане обличчя”, в Одесі гостив вокаліст гурту „Тінь Сонця” Сергій Василюк.
Прибувши в Одесу в суботу опівдні, співак, відразу виявив бажання прогулятися вулицями старої Одеси, бо одне із його захоплень – це архітектура.
Зустріч співака з Одеською молоддю була призначена на вечір, в виставковій залі Одеської „Просвіти”, де вже за годину до початку музичної програми почали збиратися молоді одесити, більшість з а яких була одягнута в вишиванки.
Початок свого виступу Сергій розпочав з старовинної народної пісні „Чорноморець”, яка зірвала бурю аплодисментів від присутніх. Акустичний концерт тривав дві години, між піснями співак відповідав на запитання одеситів, розповідав про себе, про історію пісень і свої захоплення. Крім пісень гурту „Тінь Сонця” було виконано багато авторських пісень, які досі не увійшли до альбомів гурту. Наприкінці зустрічі зазвучали пісні, яких більшість присутніх чекала з нетерпінням: це були «Пісня Чугайстра», „Їхали козаки” і „Козача могила”.
По закінченню музичної програми, Сергія Василюка ще довго не відпускали із зали, бо кожному хотілося сфотографуватися зі співаком чи взяти на спогад про зустріч автограф.
Організаторами музикальної зустрічі виступили ВО „Тризуб”, Одеське обласне об’єднання ВУТ „Просвіта” і козацьке товариство „Чорноморське Гайдамацьке З’єднання”
Прес служба
Чорноморського Гайдамацького З’єднання
ДОВІДКА:
Сергій Василюк (Новояр)
гурт «Тінь Сонця» (Український волелюбний folk-metal чи то «Козацький рок») вокал, бас
Фронтмен і засновник «Тінь Сонця». Корінний киянин.
Народився 9 червня 1983 року. Відповідно безнадійний близнюк. Перші 18 років ніяк не міг зрозуміти, чому всіх так тягне на Хрещатик, особливо тоді, коли з’являється просто потреба піти по хліб в найближчий гастроном. З дитинства відомий тим, що любить затягувати друзів у всякі чудернацькі ігри та діяння (не будемо уточнювати). Якби не музика, то, скоріш за все, разом із братом втягнувся б у природоохоронну діяльність.
За спеціальністю: географ, еколог та вчитель англійської мови (часто її називає «клятою» — не дуже її полюбляє).
Захоплюється: етнографією, історією; також чомусь невимовну пристрасть викликає в нього таке явище, як метрополітен — свідок будівництва всіх нових київських станцій і пам’ятає роки відкриття усіх інших.
Не уявляє життя без: багаття (принаймні періодичного його розпалювання, відповідно до свого поклику та світогляду), подорожей на велосипеді (принципово на «Україні»: перша пісня, яка увійшла в репертуар «Тінь Сонця» – «Моя дорога», присвячена саме цьому велосипеду) та футболу (з болем в серці пропускає важливі матчі, але так само сприймає наявність в «Динамо» та «Шахтарі» негрів).
Співає: майже з народження. Перший запис – в три роки (нажаль, проекту «Крок до зірок» тоді ще не існувало… можливо це і на краще). Пізніше, років з дев’яти пробував себе як композитор. Стосовно текстів спершу було зовсім кепсько, тому перший гурт Сергія, створений так само з братом Олексієм, здебільшого виконував «кавери» на улюблену на той час «Машину Времени».
З часом в суто російськомовному середовищі з найближчими людьми переходить на українську. Вважає, що любов до України насамперед привили батько, гурт «Скрябін», який розцінює як найавангардовіше явище вітчизняної сцени (1995 – 2000 р.р.) та репетитор з української Наталя Миколаївна.
На бас-гітарі грає: з 2002 року, взірцем гри на басу вважає Стіва Харіса.
На акустичній гітарі грає: з 2000-го. Це сталося після того, як батько переконав у тому, що музика будується саме на акордах. Довелось змиритися. Перший акорд ставив разом з Андрієм Безребрим (першим гітаристом «ТС») – то був «ля мінор».
Музичні вподобання: Iron Maiden, Алиса, Кино, Машина Времени, Кому Вниз, Gods Tower, King Diamond, Royal Hunt, Virgin Steele, АукцЫон, Аквариум, Ace of Base, Depeche Mode, Скрябін (старого зразка), Василь Жданкін.
Девіз «Б’є життя через край» зичить усім.
Нехай буде так!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
..
.
.
.
..
.
.
.
| 
