Дорогі жителі Одещини!
Сердечно вітаю Вас зі світлим і радісним святом 64-ої річниці Дня Перемоги.
В ту далеку весну своїми подвигами та тяжкими воєнними буднями наші співвітчизники здобули для всього народу свободу та перемогу.
Золотими буквами на скрижалях історичної пам’яті викарбувані імена загиблих героїв. Але ще живі люди, які зберігають пам’ять тих тяжких і кривавих днів.
Одним із таких свідків у нас на Овідіопольщині є Віктор Петрович Гоцаценко, який в газеті „Наддністрянська правда” 26 березня 2004 року в статті „Безцінна реліквія” згадував про визволення Овідіополя, знайомлячи нас з фактами тієї далекої минувшини: великий загін власівців, румунів та фашистів розташувався біля храму Пресвятої Богородиці на Скурті, готуючи їжу та відпочиваючи . Несподівано з боку села Миколаївка великий кінний загін козаків генерала І.О. Плієва атакував ворога. Не очікуючи такого нападу, фашисти почали втікати в бік центру Овідіополя. До козаків приєдналися розвідники Радянської армії. Разом вони зуміли знищити чимало ворожих солдат. Але оговтавшись від несподіванки, німці пішли в контрнаступ і почався жорстокий бій в районі Скурти та на навколишніх полях. Від Овідіополя до села Барабой загинуло близько десяти тисяч козаків – майже вся 10-та кінна армія. Символом вдячності овідіопольців за мир піднісся на Козачому полі – пам’ятник невідомому Козаку. Він є уособленням подвигу солдатів війни – відомих і невідомих.
І все ж таки, через декілька днів Радянські війська розгромили ворога, наблизивши тим самим і в нашому рідному краї таку очікувану і довгождану мить – День Перемоги.
Сьогодні і ми віддаємо данину шани, вдячності, низько схиляємо голови перед їх пам’яттю і щиро зізнаємося: „Ваш подвиг і слава безсмертні”
З повагою до Вас,
Отаман Овідіопольської районної козацької організації
Чорноморського Гайдамацького З’єднання,
депутат Овідіопольської районної ради
Олег Дякович
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
| 
