4-7 червня учні Юридичного ліцею (м.Одеса) згідно програми літнього оздоровчого табору відвідали з екскурсіями стародавнє місто Білгород-Дністровський та унікальне містечко Вилково… Організувало екскурсійний тур – козацьке товариство „Чорноморське Гайдамацьке З’єднання”, яке вже не перший рік товаришує з ліцеїстами.
Почалося літо. Спека розтопила асфальт на смолу, а Чорне море – на теплу купіль. 29 травня закінчився і навчальний рік. Десятки тисяч школярів опинились перед вибором – що робити далі, влітку, коли уроків немає, натомість виринає стільки варіантів проведення часу, що аж голова обертом… В Юридичному ліцеї міста Одеси вже традиційно учні знають, що вони роблять на початку червня. Вони відправляються до табору…
4 червня – річниця зруйнування Нової (Підпільненської) Запорозької Січі.
Отже, табір. Цього року – в санаторії «Колосок» селища Затока. Тут молоді та завзяті юнаки та юнки тренуватимуться, відпочиватимуть і звичайно ж пізнаватимуть. Перша нагода пізнати минуле свого народу випала вже в день від’їзду до табору – 4 червня. Біля пам’ятника отаману Головатому в Старобазарному сквері вчителі, керівники літнього табору, козаки та історики нагадали хлопцям та дівчатам про трагічну подію, яка сталась саме в цей день у 1775 році: про ліквідацію Нової Запорозької Січі.
Відправившись в дорогу, усі взяли курс на позитивне сприйняття минулого. Адже воно відбулось, його змінити не можна – можна тільки винести уроки. Тож кожна подія – цеглинка, що лежить в будівлі сучасності і фундамент для будування нашого майбутнього. В дорозі ліцеїсти дізнались про важливі віхи в формуванні сучасного обличчя Одещини – про геологічні процеси, про заселення людством цих колись льодовикових земель, про неолітичну революцію та формування кочового суспільства. Вони дізнались про наших предків-слов’ян, які заселили причорноморські землі в добу великого переселення народів і назвали їх Лукомор’ям. Так непомітно загін дістався Білгорода…
Стародавній Білгород, стіни якого «окурені димом» козацьких мушкетів!
Тут на ліцеїстів уже чекали – в одній із шкіл районного центру добре підготувались до зустрічі. Були проведені спортивні змагання, нагородження призами – а потім – екскурсія до легендарної Білої фортеці.
Які тільки назви не носило місто – греки звали його Тірою, молдавани – Четатя-Альбою, турки – Аккерманом, українці – Білгородом. Оглядаючи стародавні руїни, блукаючи фортечними мурами та слухаючи легенди, історії та казки з минулого міста, ліцеїсти змогли відчути подих часу. Вони ніби стали свідками героїчної боротьби українського козацтва за вихід до Чорного моря, почули переможні вигуки козацьких отаманів та зойки переможених ворогів. Повертались до табору усі стомлені, але вражені багатством минулого свого краю.
Українська Венеція – козацьке Вилкове
І ось на третій день перебування в таборі – наступна подорож. До не менш цікавого історичного населеного пункту Вилкове. Одразу при в’їзді в прикордонне місто загін вдягнених у військову форму ліцеїстів викликав сполох – закрились усі магазини, господарі яких не сплачували податки, усі нечисті на руку бізнесмени причаїлись, очікуючи справедливого покарання. Пішла чутка – в місті – Беркут…
Це звичайно жарт, але переполох у тихому містечку стався досить голосний.
Проте потім місцеві жителі звикли до такої тимчасової «окупації» і дружньо поставились до гостей. Ліцеїсти дізнались про те, що саме сюди, на Дунай відправились запорожці після зруйнування своєї столиці. І саме тут вони знайшли захист від переслідувань російської влади. А потім було знайомство з дельтою… на острові в Дунайській дельті!
Слово дельта має грецьке походження і пояснюється подібністю літери Д на форму гирл багатьох річок світу. Назва Вилкового походить від слова вилка – адже саме тут Кілійське гирло Дунаю поділяється на безліч рукавів, саме тут починається українська дельта Дунаю. Сюди і відправились молоді козачата на човнах, виконаних за прикладом стародавніх козацьких чайок.
В дельті усе незвичайно. Тисячі диких птахів, чисте повітря, небачені в місті рослини та навіть зграї комах – усе це було ліцеїстам в диковинку. Десантування на одному з островів було успішним – тут десантників вже чекала запашна риб’яча юшка та інші традиційні дунайські наїдки та напої. Досхочу поблукавши, пострілявши з луків та відпочивши, гості дельти відправились до свого тимчасового дому – літнього табору. Там вони проведуть ще два тижні, які без сумніву назавжди запам’ятаються їм.
В. Подолинський,
Чорноморське Гайдамацьке З’єднання
...
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
| 
