«Чигрине, Чигрине

Все на світі гине

І святая твоя слава

Як пір’їна лине

За вітрами холодними

В хмарі пропадає

Над землею летять літа

Дніпро висихає

Розсипаються могили

Твоя слава… і про тебе

Старче малосилий

Ніхто й слова не промовить

Ніхто й не покаже

Де ти стояв! Чого стояв!»

Півтора сторіччя тому Тарас Шевченко, беручи участь в роботі історичних пошукових експедицій теренами України, відвідав столицю Богдана Хмельницького Чигирин. Руїни цього колись славного міста до глибини душі вразили Кобзаря – він в песимістичному запалі написав вірш-плач про «старця малосилого». Закарбувалось і в нашій пам’яті вікопомне Тарасове звернення до померлої гетьманової столиці, а образ змальованих Шевченком на декількох офортах руїн Чигирина здавався таким непоправним… Проте з 1989 року розпочався процес відтворення з попелу символу козацької державності – було створено історико-культурний заповідник, який у 1995 році отримав статус національного. 17 жовтня 2009 року президент України Віктор Ющенко урочисто відкрив першу чергу відновленого комплексу споруд резиденції Богдана Хмельницького. В урочистостях взяли участь одесити та мешканці Одеської області – працівники Комінтернівської райдержадмніністрації на чолі з головою адміністрації Л.Прокопечко, та чорноморські гайдамаки на чолі з отаманом С.Гуцалюком.

Місто Чигирин розкинулось в мальовничій долині правобічного притоку Дніпра – річки Тясмин. Зараз це районний центр Черкаської області з населенням 10,8 тисяч осіб. В північно-західній частині міста височіє Замкова гора, а нижня частина міста – рівнина, оточена завитком Тясмина. Перша згадка про місто датується 1512 роком – тоді на південно-східному кордоні Великого князівства Литовського формується новий суспільний військовий стан – козацтво. Саме середня Наддніпрянщина стала ядром формування цього стану, а Чигирин з кінця 16 століття став центром одного з шести козацьких реєстрових полків. В перших десятиліттях 17 століття одночасно Чигирин стає адміністративним центром староства, саме тоді в цей край потрапляє збіднілий шляхтич Михайло Хмельницький зі своєю родино. Неподалік Чигирина Михайло заснував хутір Суботів, який став родовим маєтком Хмельницьких. З початком повстання 1648 року Чигирин перетворюється на столицю Козацької держави – тут розміщуються резиденція гетьмана, військова канцелярія, скарбниця тощо. На Замковій горі будується мурований замок за староіталійською системою. Нижнє місто оточується ще однією фортечною стіною.

Чигирин як політична столиця країни почав занепадати під час Руїни, коли козацтво розколює братовбивча війна та інтервенція. У 1664 році польське військо підступає під Чигирин – хоч взяти місто і не вдалося, проте було сплюндровано могилу Богдана Хмельницького в Суботові. Чигирин залишається символом єдності України. Гетьмани, які бажали об’єднати під своєю булавою два береги Дніпра неодмінно бажали володіти Чигирином. Довгий час тут перебувала резиденція гетьмана Петра Дорошенка. Проте у 1677-1678 роках навколо Чигирина розгортаються бойові дії між козацькими загонами, російською та турецькою армією. 100-тисячне османське військо з першокласною артилерією двічі облягала гетьманську столицю – оволодіння нею давало можливість претендувати і на Лівобережжя. Величезні гармати загнали гарнізон під землю – повністю зруйноване місто було вкрите підземними укриттями, переходами, бліндажами. У 1678 році козаки лівобережного гетьмана Івана Самойловича та російські солдати відступили за Дніпро. Наступив час забуття, який здавався багатьом небуттям Чигирина.