Першим промахом було призначення дати акції – 14 вересня ніякої річниці штурму не було. Адже кожен школяр знає, що до 1918 року в Російській імперії функціонував інший календар, а отже 14 вересня 1789 року слід святкувати в 2010 році 25 вересня. Православне свято ж Воздвиження Чесного Хреста Господнього, в день якого російська армія та в її складі українські козаки захопили Хаджибей, у нашому столітті припадає на 27 вересня. Можна було б цілих три дня святкувати – від 25 – до 27 вересня, але дозорці оПОЗОРились – вони врозріз з усім людством вирішили відсвяткувати по своєму.

Другий промах – поруч з першим. Автопробіг на знак пошани до російських солдат та українських козаків, які блискавично оволоділи Хаджибеєм, було призначено на 18 вересня. Якщо святкуєте, то проконсультуйтесь зі спеціалістами, проведіть акцію в суботу 25 вересня – в день 221 річниці такої важливої події історії Одеси.

Третій промах – Дрямін. Ця лялька з цяцьками на грудях (звідки стільки медалей в мирний час?) і сам собі отаман (хтось бачив поруч з ним колись його «військо»?) завжди була зіркою антиукраїнських акцій, але сьогодні навіть ця лялька підтвердила – це українські козаки брали штурмом Хаджибей.

Четвертий промах – Новоросія. При Катерині ІІ не існувало ніякого Новоросійського краю – це історичний міф. У 1764-1783 роках в межах сучасних Кіровоградської, Запорізької, Донецької та Дніпропетровської областей існувала Новоросійська губернія, яку сама ж імператриця й скасувала – перейменувавши на Катеринославську.

П’ята хиба «ДОЗОРу» - використання «триколору». Будучи державним прапором Російської імперії, він під час штурму не використовувався – українські козаки йшли на штурм під своїми прапорами, а російські піхотні полки – під своїми. Одеський триколірний прапор затверджений у 2002 році – і ніякого зв’язку з Росією і Новоросією не має – спроба його використати теж позорна помилка дозорців (http://www.dozor-odessa.org/index.php?newsid=1173).

Усі ці явища підтверджують – російський нацизм в Одесі вироджується – він став збіговищем маргіналів, які не вчаться у школах та університетах, а збираються невеличкими купками і намагаються пришити білими нитками до себе величну історію українських земель.