6
січня 2012 р. – День народження Алмазова Олекси Дмитровича,
генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки, отамана
знаменитого кінно-гірського гарматного дивізіону Запорозького корпусу
Дієвої Армії УНР.
 Алмазов Олекса Дмитрович (06.01.1886 – 13.12.1936)
Олекса Алмазов народився у м. Херсон, походив з родини чиновника.
Закінчив
Тифліське реальне училище, у 1907 р. закінчив Олексіївське піхотне
юнкерське училище, пізніше Михайлівське артилерійське училище, по
закінченні якого підпоручиком був направлений до Лібавської фортечної
артилерії, з 20 листопада 1911 р. служив у Ковенській фортечній
артилерії.
19 липня 1914 р. закінчив курс електротехніки на
Санкт-Петербурзькому гарматному заводі, з 18 листопада 1915 р. командир
2-ї батареї 1-го дивізіону 11-ї важкої артилерійської бригади, з 1
грудня 1916 р. командир важкої батареї 53-го окремого важкого
артилерійського дивізіону, з 1 травня по 20 грудня 1917 р. командир
цього дивізіону.
Одержав звання полковника за бойові заслуги у
бою під м. Кревом 15 серпня 1917 р. За Першу світову війну був
нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та
биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня (за бій під Кревом, де був
отруєний газами).
Наприкінці 1917 р. організував у м. Києві
Гарматний дивізіон двобатарейного складу, який увійшов до складу
Гайдамацького коша Слобідської України військ Центральної Ради. У бою
під м. Бердичевим в середині лютого 1918 року був поранений у ногу.
15.03.1918 року дивізіон було реорганізовано в Запорозький
кінно-гірський гарматний дивізіон Окремої Запорозької дивізії військ
Центральної Ради. Протягом усієї своєї історії дивізіон очолював
О.Алмазов (цей дивізіон у Дієвій Армії УНР називався Алмазівським).
Наприкінці
березня 1918 у. м. Харкові переформував його у Запорозький
кінно-гірський гарматний дивізіон (популярна назва "алмазівці").
На
чолі цього дивізіону у квітні 1918 р. брав участь у поході полковника
Болбочана на Крим. Учасник Першого Зимового походу. У липні-серпні 1920
р. гарматний дивізіон під його командуванням вів оборонні бої на
Тернопільщині, 21 листопада 1920 р. перейшов р. Збруч у р-ні
Підволочиська і був інтернований. 3 серпня 1921 р. був підвищений до
звання генерала-хорунжого Армії УНР. У 1923 р., після перебування у
таборах для інтернованих українських вояків, працював помічником
маркшейдера на вугільній шахті товариства "Сатурн", у 1926 р. переїхав
до Чехословаччини, де у 1930 р. закінчив гідротехнічний відділ
Української господарської академії у м. Подєбрадах. Від 1930 р. жив у м.
Луцьку, працював інженером у земельній управі Волинського воєводства, в
справах служби перебував у Кременецькому повіті.
Помер
та похований у м. Луцьку (могила збереглася, вже за часів незалежності
сучасної України над нею було споруджено пам'ятник).
Довідка:
Запорозький кінно-гірський гарматний дивізіон.
Дивізіон був сформований наприкінці 1917 р. у м. Києві полковником
Олексою Алмазовим, спочатку як Гарматний дивізіон двобатарейного складу.
Дивізіон увійшов до складу Гайдамацького коша Слобідської України
військ Центральної Ради. У січні 1918 р. дивізіон вів бої проти
більшовицьких військ на підступах до м. Києва.
15.03.1918 року
дивізіон було реорганізовано в Запорозький кінно-гірський гарматний
дивізіон Окремої Запорозької дивізії військ Центральної Ради. Протягом
усієї своєї історії дивізіон очолював О.Алмазов (цей дивізіон у Дієвій
Армії УНР називався Алмазівським).
На початку квітня 1918 р.
дивізіон увійшов до складу Кримської групи Армії УНР, яка виконувала
завдання по зайняттю Кримського півострова раніше за німецькі частини і
взяття під свою команду кораблів в м. Севастополі.
Дивізіон у у складі Запорозького корпусу:
-у червні-листопаді 1918 р. охороняв північно-східні кордони України;
-у лютому-березні 1919 р. вів кровопролитні бої проти більшовицьких військ в районі міст Вінниці, Проскурова, Житомира;
-у серпні 1919 р. брав участь у наступі Дієвої Армії УНР і Галицької армії на м. Київ;
-у вересні-листопаді 1919 р. вів важкі бої проти Добровольчої армії генерала А.Денікіна та більшовицьких військ;
-у грудні 1919 – травні 1920 рр. брав участь у Першому зимовому поході Дієвої Армії УНР.
Наприкінці
1919 – на початку 1920 рр. дивізіон тимчасово входив до складу 3-ї
Залізної стрілецької дивізії Дієвої Армії УНР. У травні 1920 р. дивізіон
увійшов до складу 1-ї Запорозької дивізії, яка була сформована після
завершення Першого зимового походу. Дивізіон мав тоді 50 шабель, 5
гірських гармат і 6 важких кулеметів.
Кожна військова частина
Запорозького корпусу Дієвої Армії УНР мала власні традиції та історичні
однострої козаків Запорозької Січі. Особливо виділялися такі формації,
як кінний полк Чорних запорожців (чорношличники) полковника П.Дяченка та
кінно-гірський артилерійський дивізіон О.Алмазова.
У
липні-вересні 1920 р. Запорозька дивізія воювала з більшовицькими
військами на Тернопільщині. 21 листопада 1920 р. дивізіон у р-ні
Підволочиська після тяжких боїв з більшовицькими частинами дивізіон
відступив за р. Збруч. На території Польщі бійців Запорозької дивізії
було роззброєно та інтерновано у табори.
У листопаді 1921 р. частина бійців дивізії взяла участь у Другому зимовому поході.
Під
час Великодніх свят у 1923 р. у м. Лобзові (передмістя м. Кракова)
відбувся урочистий парад Кінно-гірського дивізіону генерала О.Алмазова.
http://unr.at.ua/publ/1-1-0-1 – Алмазов Олекса Дмитрович
http://uk.wikipedia.org/wiki/Запорізький_кінно-гірський_гарматний_дивізіон – Алмазівці
Учасники українських збройних визвольних змагань:
1. Українські вояки, які були учасниками Дієвої та Галицької Армій УНР з 09.05.1917 р. до 21.11.1921 р.
2. Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу з радянською владою на теренах України з 21.11.1921 р. до 22.06.1941 р.
3. Учасники збройних формувань на теренах Карпатської України
з 04.11.1938 р. до 01.09.1939 р.
4.
Учасники повстанських загонів, які вели боротьбу "проти
московсько-комуністичної та гітлерівсько-нацистської окупаційних влад" з
22.09.1941 р. до 09.05.1945 р.
5. Учасники регулярних формувань
Української Національної Армії, які вели боротьбу проти Червоної армії
на теренах України та інших держав
з 15.02.1944 р. до 09.05.1945 р.
6.
Учасники різних повстанських військових формувань, які боролися на
теренах України з "московсько-комуністичною владою" з 09.05.1945 р.
(Рішення Президії Української Національної Ради Української Народної Республіки від 8 березня 1957 р.).
"Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті
осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній,
збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі
формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки,
Західно-Української Народної Республіки, Української Держави
(Гетьманату), Української військової організації, Організації народної
оборони "Карпатська Січ", Організації українських націоналістів,
Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та
інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за
мету здобуття Україною державної незалежності" (Указ Президента України
від 28.01.2010 N75/2010).
У наш час всі вони визнані Українською державою і суспільством.
Імена
учасників боротьби за незалежність України у XX столітті увійшли до
героїчних сторінок української історії, вони вшановуються сучасними
громадянами України, на прикладі їх героїчних вчинків виховується молоде
покоління. Результатом їхньої боротьба стало проголошення у 1991 році
самостійної української держави – УКРАЇНИ.
Про цих українських
героїв в сучасній Україні знімаються фільми, пишуться книжки,
складаються пісні, їм споруджуються і відновлюються пам'ятники, їхній
прах перепоховається в рідній українській землі.
Слава Україні!
Слава українським героям!
| 
