Начало » 2009»Жовтень»29 » Хроніка окупації. Загадка Хотівського городища: хто руйнує пам’ятку й навіщо?
Хроніка окупації. Загадка Хотівського городища: хто руйнує пам’ятку й навіщо?
13:46
“Прокуратурою установлено, що будівництво ведеться невстановленими особами”... Оборонні вали городища знесено, працює техніка... “Що я охороняю?.. Без коментарів”, – заявив охоронець...
Хотівське городище. Червоним кольором позначено територію, на якій ведуться незаконні роботи (частково зруйнований оборонний вал скіфського періоду і знятий культурний шар)
Археологи б’ють на сполох: на території пам’ятки національного значення – Хотівського городища під Києвом – почалося будівництво. Генпрокурор Олександр Медведько більш як два тижнів тому пообіцяв перевірити законність будівельних робіт. Кореспонденти УНІАН з’ясовували обставини нищення пам’ятки...
Маєток замість скіфської мазанки?
Разом зі співробітниками Інституту археології під’їжджаємо до воріт лікувального комплексу для чиновників “Феофанія”. У парку з такою ж назвою чутно гуркіт техніки.
– Це вони прокладають якісь комунікації, з Феофанії тягнуть на городище – розповідає науковий співробітник Інституту історії України Олександр Одрін.
Олександр мешкає неподалік від “панської” лікарні. У середині вересня його сусід побачив, як до Хотівського городища стягують техніку й там починають якісь роботи.
– Я вийшов, подивився й жахнувся: два екскаватори в усю копають, і почав телефонувати до всіх своїх знайомих.
Проходимо в глибину парку, і прямо перед очима постає вказівник “Скіфське городище”.
Ідемо в зазначеному напрямку. Гул машин стає все гучніший. Згодом бачимо й самі екскаватори та “Камази”. Науковець розповідає, коли приїжджала прокуратура, техніка зупинилася, все завмерло, щоправда, ненадовго – години на півтори. І робота закипіла знов.
– А що це ви будуєте? – питаю в робітників, що палять неподалік вантажівки.
– Розширяємо дорогу.
– А хіба для парку мало тієї, що є? (У парку асфальтована дорога стандартної ширини – чотири метри).
Вони мовчки відвертаються, не бажаючи продовжувати розмову, і беруться за лопати.
Підходимо до огорожі парку. За нею починається Хотівське городище. Але дорогу нам перекривають двоє кремезних хлопців у формі з написом “Охорона”.
– А хіба далі не можна йти? – запитую в них.
– Можна, тільки з іншого боку, – відповідає один.
– А що ви тут охороняєте?
– А ви хто такі? – цікавиться другий охоронець.
Представляюся кореспондентом. Чоловік довго й уважно роздивляється посвідчення, час від часу зиркаючи на мене. Мовчки повертає документ.
– Так що ви тут охороняєте й від кого? – запитаю в нього.
– Що я охороняю?.. Без коментарів.
– Я ж вам щойно представилася. Покажіть, будь-ласка, свої документи.
– Ну не хоче людина розмовляти, – вступається за нього колега.
– Нам не можна іти далі? Це ж державна земля, державна територія, чому ми не можемо пройти по ній? – починає обурюватися в. о. директора Інституту археології Гліб Івакін.
– Можете туди пройти з іншого боку.
– Чому? Це ж не приватна територія, – не здається археолог.
– Ми вам надаємо можливість потрапити туди з іншого боку. Що хочете там робіть: знімайте, фотографуйте, ми вам не забороняємо. Тільки вхід з того боку.
Урешті після тривалих суперечок, один з охоронців відходить і комусь телефонує. Повертається й запитує, куди нам саме треба. Вкотре відповідаємо, що хочемо піднятися на Хотівське городище.
– Проходьте, – якось приречено пропонує він, і сам невпинно слідує за нами.
Минувши огорожу парку, ми опиняємося вже в Київській області (парк – на території Києва, Хотівське городище – на території області). Від самих воріт на вершину городища тягнеться широка свіжозалита бетонна дорога. Лише кілька тижнів тому на цьому місці була звичайна стежка.
– Це все одно що екскаватором пройтися по Софії чи Лаврі, – обурюється науковий співробітник Інституту археології Сергій Разумов.
– Помешкання скіфського часу, чорнолакова грецька кераміка, скіфські стріли того часу, – тепер усе це в нас під ногами, – з жалем констатує Гліб Юрієвич. – Це було одне з найбільших городищ... Я розумію, що різні політичні групи в цьому зацікавлені. Під Хотовим землями володіє одна група, з іншого боку – інша.
На розритих ділянках Разумов знаходить шматки глини – залишки жител скіфської доби.
– Їхні помешкання спліталися з гілок, хворосту та обмазувалися глиною, на кшталт хат-мазанок. Коли вони згоряли, ця глина розсипалася на такі маленькі жовті шматочки, – науковець демонструє знайдені в землі кульки глини. – Пам’яток по Україні багато. Але ось таких дуже мало...
Будівельні роботи на території Хотівського городища мають офіційну назву “Будівництво виїзної групи до парку з боку села Хотів”. Принаймні про це сповіщає встановлена тут табличка. Найцікавіше, що, за словами Одріна, ця сама табличка стояла з 2004 року зовсім в іншому місці парку, де є дорога, в’їзд, стоять ворота.
– А за кілька днів до початку цього будівництва табличку звідти зняли й перетягнули сюди, – каже науковець. – Чому ця “виїзна група” має бути саме з боку городища і для цього треба прокладати дорогу через усю археологічну пам’ятку, – незрозуміло.
На табличці зазначено й номер телефону. Ми намагалися додзвонитися, але протягом кількох днів так ніхто й не відповів.
На місці, де раніше височіли оборонні вали городища, нині – рівненька ділянка метрів 100 на 150.
Вали розрили й зрівняли бульдозером. Для будівництва дороги така площа абсолютно не потрібна. По боках ділянки встановлено камери відеоспостереження. Навіщо вести спостереження в чистому полі, де лише будується дорога? Та й наявність охоронців на виході з парку, щоб пройти на порожню територію городища, – щонайменше видається дивною...
По боках свіжопрокладеної бетонки лежать залишки труб, які зазвичай використовують для прокладання комунікацій та бетонні круги-колодязі. Усе свідчить про те, що будівництвом дороги тут справа не обмежується.
Розповідають, що у 2004 році в цій місцевості хотів облаштувати собі будиночок тодішній прем’єр Віктор Янукович. Вони з дружиною якраз були прихожанами Церкви Святого Пантелеймона у Феофанії. З частини лісу зробили парк, проклали дорогу, облагородили його. Але на тому й зупинилися. Віктора Федоровича нібито не влаштовували ставки навкруги – мовляв, замілкі. Хоч робітники й намагалися поглиблювати їх, але Янукович врешті-решт зупинився на Межигір’ї. Та й територія там більша.
Хто будується цього разу – покрито таємницею. Поінформовані місцеві мешканці кажуть, що тут буде “притон для багатих”. Начебто приїздили якісь люди на “крутих” машинах...
– Дивно, що навіть напередодні виборів усі політичні сили мовчать. Напевно, усі тут “замазані”, – вважають археологи.
– Територія городища - 31 га. Такими площами стародавніх поселень не може похвалитися жодна європейська країна. Це пам’ятка археології національного значення, на території якої навіть палицю в землю не можна встромити без відома вчених, – запевняє співробітник Інституту археології Сергій Лисенко. – Створюється прецедент: пам’ятка такого рівня зноситься без жодних досліджень...
До речі, одразу за яром навпроти городища – голе поле.
– Будувати там – не проблема. Жодних заперечень з боку археологів зони немає, – каже Одрін. – І територія там більша. Але, видно, там занадто близько до Окружної, машини, шум...
Держкультурспадщина взяла 30 днів
Збереженням пам’яток культури, у тому числі й археологічних, має опікуватися Державна служба з питань національної культурної спадщини. Саме вона видає дозволи на проведення будь-яких робіт на території пам’ятки й має право заборонити діяльність будь-яких фізичних чи юридичних осіб, якщо вона завдає шкоди пам’ятці. Водночас науковці стверджують, якщо держслужба й дала такий дозвіл, то за законом будь-які земляні роботи мають бути погоджені з археологами.
Ми звернулися до Держкультурспадщини, аби дізнатися, чи давала вона дозвіл на проведення робіт на території Хотівського городища. Якщо так, то на якій підставі, а якщо ні, то чому роботи досі не припинені? Та виявилося, що в установі є тільки одна особа, яка в змозі відповісти нам на це запитання. І, на жаль, вона перебуває на лікарняному. А її колеги сказали, що за законом мають 30 днів, аби відповісти на наш запит. Минуло два тижні. Тож ми чекаємо відповіді й повідомимо про неї читачам.
Сільрада не в курсі
Місцева влада теж не знає, що коїться на її землях. Хотівський сільський голова Микола Безпечний запевняє, що на території пам’ятки роботи не ведуться, і ніяких дозволів він не видавав.
– У нас немає інформації, хто там будує. Ми самі розбираємося з цим. Будівництво ведеться з боку парку. А то не в межах пам’ятки.
– Археологи стверджують, що це територія пам’ятки. У них є відповідні карти...
– Я не знаю, на підставі чого вони це кажуть. У нас є акт, де оформлена пам’ятка. Ще раз кажу: це будівництво не в межах пам’ятки. Вам треба звернутися до керівництва парку.
Академія наук за Київську область не відповідає
Садово-парковий комплекс “Феофанія” перебуває на балансі Академії наук України. Ми вирішили поцікавитися в керівника відділу капітального будівництва НАН України Олександра Хоменка про ті загадкові роботи на території парку й заодно на сусідньому Хотівському городищі.
– Те, що за територією парку, за огорожею – то вже земельна ділянка Київської області, а не Академії наук, – розповідає Хоменко. – А прилеглі території закріплено за ЗАО “Київзеленбуд”. Там, де ведуться роботи, то земельна ділянка “Київзеленбуду”, вона межує з Хотівським городищем.
– А що за роботи на території парку, навіщо розширюють дорогу?
– Це все будується в межах проекту реконструкції парку, затвердженому Кабміном.
– Проект передбачає проведення робіт виключно в межах парку, окресленому огорожею?
– Так.
Парк “Феофанія” не має жодного стосунку
Чекаючи відповіді на свій запит до Генпрокуратури, щоб нарешті довідатися про законність будівництва, ім’я забудовника й наявність дозволів на проведення робіт, ми знову відвідати Хотівське городище – через тиждень після нашого першого візиту, аби подивитися, що змінилося за цей час.
На території парку “Феофанія” вже красувалася нова розширена дорога.
Техніки видно не було. Обабіч дороги лежали труби, згорнуті кільцями, як змії...
Де закінчується парк і починається Хотівське городище, – пожвавлення. До огороді з боку падку під’їжджають автомобілі. З них дебелі молодики витягають величезні каструлі та пакети з хлібом і несуть за огорожу. Слідую за ними, та тільки-но перетинаю межу парк–городище, як до мене вилітає вже знайомий охоронець.
– Дівчино, вам туди не можна! – кричить він, і вертає мене до парку. – Нагадайте, звідки ви.
Я вкотре представляюся, демонструю посвідчення.
– Що ви хочете?
– Подивитися, що робиться на городищі.
– Туди не можна. Там ведуться роботи. Обійдіть з іншого боку.
– Дежавю, – промайнула думка. – Які роботи?
– Чого ви весь час сюди ходите? – щиро дивується хлопець.
– Це моя робота. А що ви тут таке цінне охороняєте?
Після нетривалої і беззмістовної розмови хлопець, наче роблячи мені послугу, знову телефонує своєму начальству.
– Так, та сама... Цього разу сама... З фотоапаратом... Добре, – чую відповіді охоронця.
Вам туди не можна, – остаточно проголошує він.
Іду до адміністрації парку. Директор ДУ “Садово-парковий комплекс “Феофанія”” НАН України Ольга Лященко не в захваті від нових “сусідів”-будівельників.
– Ми ведемо будівництво на території парку з 2004 року. А вони почали будуватися тільки 28 вересня цього року. Зрізали шар землі на городищі, прокладають дорогу. Ми до цього не маємо жодного стосунку. Усе, що знаходиться за межами парку, – на відповідальності Київської області. Тим паче ми усвідомлюємо, яке це історичне місце.
– А куди й навіщо тягнуть комунікації по всьому парку?
– Їх тягнуть до адміністративних приміщень, до теплиць. У деяких з них досі нема каналізації, опалення, газифікації.
Ольга Петрівна розповіла, що через “сусідів” до неї останнім часом мало не щодня приходять з перевірки щодо будівництва. Вона всім надає документи, проекти, плани, мовляв, академії нема чого приховувати – усе відбувається законно.
Прокуратура встановила...
Отже, наскільки ми зрозуміли, у парку “Феофанія”, що на території Києва, ведеться начебто законне будівництво дороги. А на суміжній території – на Хотівському городищі, яке належить Київській області, під шумок хтось щось нелегально будує.
Ми дуже сподівалися на відповідь прокуратури. І врешті вона прийшла. Цитуємо:
“Установлено, що на території земельної ділянки приблизно площею 3 га, яка межує з парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Феофанія”, невстановленими особами протягом вересня цього року були виконані роботи з планування території (зняття верхнього шару грунту) та будівництва дороги до вказаного вище парку... Відповідно до інформації державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Київській області, дозвіл на зняття та перенесення верхнього (родючого) шару грунту не видавався. Як і не видавався дозвіл на проведення будівельних робіт інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області... На даний час прокуратурою області вживаються заходи щодо встановлені винних у вказаних порушеннях осіб”.
