*
1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька
патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на
пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати
українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє'
Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис'
Лаврентія Зизанія Тустановського.
* 1669 рік. Після Люблінської унії — гоніння на українські книги, надруковані на польській території,
*
1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в
себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку
книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі,
місцевому правителю.
* 1677 рік. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.
* 1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського.
*
1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське
письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено
спалити.
* 1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
*
1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а
книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським
виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
* 1720 рік. Указ Петра
І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не
друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти,
щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.
* 20 грудня
1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину,
щоб - во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть
и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма
оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные.
1721
рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у синодальну
контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й
звірення клеймом цензора.
* 1724 рік. Друкарня Києво-Печерської
лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у
всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину'
оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.
* 1726
рік. Київський митрополит Іосиф Кроковський склав акафіст святій
Варварі. Москва дозволила Лаврі друк, але з умовою його перекладу на
російську мову («на великороссійское нарЂчіе»). У серпні 1726 р.
розпорядження Синоду про заборону друкувати будь-яку книжку, яка раніше
не друкувалася санкт-петербурзькою або московською синодальною
друкарнями. Знову наказано, щоб правопис і наголоси точно повторювали
московські.
* 1729 рік. Наказ Петра І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
1740
рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління
гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія
Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території
України. Переписи 1740 — 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини
на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804
р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською
мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти
в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13
письменних.
* 1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові
Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх
школах України російську мову викладання, в результаті чого на
Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
* 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у
*
1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління
малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії
справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені
під час розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під
престолом січової церкви, опинилися в Московському відділенні загального
архіву Головного штабу.
* 1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській
лаврі перекласти на російську мову 'Четьї-мінеї' св. Дмитрія
Ростовського та Києво-Печерський патерик.
* 1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
*
1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним —
ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від
влади україномовних чиновників.
* 1765 рік. Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
* 1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні
1769
рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі
українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже
на руках.
* 1782 рік. Катерина ІІ створила комісію для заведення в
Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми
навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
* 1784
рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати
студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за
відхід від російської мови.
* 1785 рік. Наказ Катерини ІІ по всіх
церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова
заведена у всіх школах України.
* 1786 рік. Синод знову наказує
митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої
різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській
академіі негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
1789
рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний словник
усіх мов, у якому українська мова визначається як російська, спотворена
польською.
* 1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.
* 1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
* 1853 рік. Покалічено видання Літопису Грабянки.
*
1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання
українського літературного та науково-політичного журналу Основа.
* 1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії'.
1864
рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової
реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року,
туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із
Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Хе*рсонської та
Чернігівської губерній.
* 1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
*
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону,
заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських
вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську
народну пісню Дощик французькою мовою.
* 1881 рік. Закон про дозвіл
на друкування словників українською мовою, але за російським
правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого
начальства.
* 1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор
повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до
друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
* 1888 рік.
Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в офіційних установах
української мови та хрещення українськими іменами'.
* 1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
*
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб
не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
* 1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
* 1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
* 1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
*
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та
Харківського університетів про скасування заборони української мови,
визначаючи це несвоєчасним.
* 1906 і 1907 рік. Закриття Просвіти в Одесі та Миколаєві.
* 1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
* 1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
* 1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
*
1919 рік. Після завоювання України більшовиками — знищення національно
свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних,
драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень
— триста тисяч.
* 1921—1923 роки. Голод в Україні.
* 1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
* 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства — заміщення їх російськомовними.
*
1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної
згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В
Україні, яка володіє 40 % світового чорнозему, умертвлено голодом до 12
мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти
зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та
паспорти.
* 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
* 1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
* 1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
* 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.
*
1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження
українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні.
1947
рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов
депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у
Сибір зірвався через нестачу вагонів.
* 1949 рік. Заборона
повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни
разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні
присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3 % комуністів на
XVI з'їзді партії. На цілину — в Казахстан та Сибір — вивезено 100 тисяч
українських юнаків та дівчат.
* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС
про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня
1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
*
1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури.
Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення
українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
* 1949 рік.
Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під
час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в
Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3 %
комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину — в Казахстан та Сибір —
вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
* 1958 рік.
Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову
викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну
Постанову.
* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
1979 рік. Ташкентська конференція — Російська мова — мова дружби народів.
*
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про
поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за
російську мову викладання 15 % та поділ класів.
* 1989 рік.
Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському
Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.
* 1990
рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського
Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території
Радянського Союзу.
* 1994 рік. Намагання надати російській мові статус офіційної в незалежній Україні.
* 1995 рік. Алма-Ата. Спільний науковий простір (тобто російський) для СНД."
