Вівторок, 27.06.2017, 22:44
ЧОРНОМОРСЬКЕ ГАЙДАМАЦЬКЕ З`ЄДНАННЯ
Українець!
Оздоровлюйся!
Роби те, що любиш!
Тримайся за своїх!
Главная страница



| RSS
Меню сайта

Наш опрос
Начало » 2012 » Травень » 16 » Одеський Пересип – місце козацької слави
Одеський Пересип – місце козацької слави

Одеський Пересип – місце козацької слави

 «Чорноморські новини» вже писали про відзначення на одеському Пересипу роковин славної перемоги Семена Палія (Семена Пилиповича Гурко) над татарами. Повідомлялося й про обставини цього бою, коли 200 козаків під проводом С. Палія напали на татарський «кіш» з обозом та бранцями на «самому Пересипу» там «поклали на плацу» (тобто полі) десятки ворогів, здобули «язиків», визволили з неволі більше 50 християнських бранців, а потім переслідували залишки ворогів аж «до Очакова». Це було в кінці березня – на початку травня 1691 р. Проте історики продовжують відкривати нові сторінки історії українського козацтва й виявляється, що лише за рік до славнозвісного С. Палія перемогу на Пересипу здобув інший козацький ватажок дотепер маловідомий керівник «ватаги» Іван Ковальчук.

Сучасні дослідники минулого чималу роль продовжують приділяти археографії – пошуку та публікації невідомих раніше історичних документів. Чимало археографічних публікацій останніх років пов’язані з постаттю визначного українського гетьмана Івана Степановича Мазепи. Так 2002 р. побачило світ академічне видання – «Листи Івана Мазепи», том І., який упорядкував В’ячеслав Станіславський. Чимало документів вміщених у цьому томі розкривають роль гетьмана у боротьбі за визволення Північного Причорномор’я від османського панування. Зокрема діяльність І. Мазепи щодо координації дій козацьких «ватаг» та полків в південних степах.

Серед керівників таких загонів згадується в листах гетьмана і Іван Ковальчук. Так, згідно листа до Москви, від 19 жовтня 1689 р. І. Ковальчук за наказом І. Мазепи вирушив до приморського шляху Очаків – Акерман (Білгород-Дністровський), де влаштував засідку «в урочищі Кучубея», тобто на місці центру сучасної Одеси. Споруди, які залишалися тут, можливо, ще з литовських часів, за свідченнями авторів XVIXVII ст., часто слугували схованкою для козацьких загонів. Особливо зручною для влаштування засідки була фортеця на березі моря (на місці теперішнього Приморського бульвару). Хоч й покинута турками, вона перебувала в досить доброму стані. В засідку І. Ковальчука того разу потрапили кілька десятків татар, що прямували з Криму до Акерману на чолі з «Мадбедше-беєм слугою ханським». Частину татар було вбито, «а інші на кращих конях …поранені повтікали». Взятого у тому бою татарського «язика» І. Ковальчук привіз до І. Мазепи в Батурин.

В березні наступного року гетьман І. Мазепа, повертаючись з походу походу проти турків і татар на Правобережжя, надіслав «кілька ватаг польових, щоб для промислу військового над неприятельськими бусурманами та для здобуття їхніх поганських «язиків», йшли вони в різні місця під неприятельські бусурманські оселі». Серед надісланих тоді ватаг був і загін І. Ковальчука. Він складався з 70 козаків. В кінці місяця полтавський полковник Федір Жученко повідомив І. Мазепу, що «Іван Ковальчук з товариством своїм …побив неприятельських бусурман, де одних порубав в бою, а інших чоловік з десять в полон взяв». Деталі цього успішного нападу стали відомі гетьману вже після прибуття самого І. Ковальчука зі своїм загоном та дев’ятьма полоненими до Батурина 5 квітня 1690 р.

Виявилося, що свій успішний бій загін І. Ковальчука провів «за турецьким містом Очаковом на урочищі Пересип». Отже, І. Ковальчук обрав для нового нападу вже добре знайомий йому спосіб – заступити дорогу між Очаковом та Акерманом. Проте цього разу він зробив це не в Кочубеї, а на Пересипу. Про важливе транспортне значення Пересипу одеситам і сьогодні добре відомо. Триста років тому стратегічна турецько-татарська дорога, що проходила через Пересип була не менш вразлива, ніж сьогоднішні одеські дороги в цьому районі (особливо під час дощу).

«Ватага» І. Ковальчука зустріла на Пересипу кілька десятків татар, «що з Криму на Білгородчину (тобто в околиці Акерману) їхали». У запеклому бою загін І. Ковальчука «кілька десятків поганців на тому бойовому місці погубив». Пізніше з’ясувалося, що «між тих вбитих татар були знатні чиновники, які з Криму до хана та дітей його їхали». В бою були здобуті й цінні документи – «чимало листів турецькою мовою написаних», а також «живими узято кілька десятків людей». Транспортування цих полонених до Батурина «через важке весняне бездоріжжя та ускладнення на переправах» затягнулося й напевно тому загону І. Ковальчука вдалося привести до гетьманської столиці лише дев’ять зі здобутих татарських «язиків». Інформація отримана від них, а також зі згаданих листів була вельми корисною як для І. Мазепи, так і для уряду Московської держави, яка на той час хоч і перебувала у стані війни з турками і татарами, але жодних військових успіхів не мала.

І. Ковальчук продовжував свою військову діяльність й пізніше. Наприклад, вже у червні 1690 р. він знов «мав значний бій …з чамбулом татарським» у степах межиріччя Дніпра та Дністра, привівши до І. Мазепи двох взятих в тому бою «язиків». І. Ковальчук та інші тогочасні керівники козацьких «ватаг» (наприклад, Осип Кулик, який також здобув чимало перемог в «Очаківському степу») своїми подвигами свідчили, що попри страшні наслідки братовбивчої війни «Руїни» що вирувала в Україні протягом 1663 – 1687 рр. «лицарський дух» в середовищі українського козацтва не зник.

Постать І. Ковальчука потребує подальшого вивчення. Наразі історикам вдалося повернути з небуття правду про його подвиги в Качібеї 1689 р. та на Пересипу 1690 р. Однак навряд чи ім’я цього сміливого козака найближчим часом стане відомо широкому загалу мешканців нашого міста. Це стосується також імен інших українських лицарів – запорожців та чорноморців, що протягом століть здійснювали походи в землі теперішньої Одещини й своїми перемогами готували визволення краю з османського ярма. Натомість мешканцям українського Півдня силоміць прищеплюють любов до вдаваних «визволителів» – «батюшек» та «матушек» – російських царів. Мотиви подібної фальсифікації історії збагнути не важко – це ідеологічна підготовка нового «визволення».

Проте одеситам варто пам’ятати, що одеський Пересип не лише пов’язаний з історією Чорноморського козацтва – походами на Хаджибей (Одесу) 1788 та 1789 рр. Захарія Чепіги та Антона Головатого; розселенням в цьому районі чорноморської козацької команди під керівництвом Федора Черненка, яка будувала місто й порт Одеси в кінці XVIII ст. та ін. В цьому районі, що був тоді вузькою піщаною косою, у XVIXVIII ст., так само, як і в багатьох інших місцях Одещини, проливали за Вітчизну свою кров запорозькі козаки. Й серед них – Іван Ковальчук, який здійснив військовий подвиг на Пересипу в далекому 1690 році.

 

Тарас Гончарук

Просмотров: 729 | Добавил: gaidamaky | Рейтинг: 5.0 |
Всего комментариев: 0
Форма входа
Календарь новостей
«  Травень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Поиск по новостям
Друзья сайта
 


Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
 Погода в Україні
Статистика
Copyright MyCorp © 2006 Створити безкоштовний сайт на uCoz