28 грудня о 14:30 в УНІАН (вул. Хрещатик, 4, конференц-зал) відбулась прес-конференція на тему "Збройовий ринок: кому заважає гра за правилами?” щодо ситуації навколо української науково - виробничої фірми «Адрон», відомої у світі як розробника систем захисту авіатехніки від керованого ракетного озброєння, в тому числі й найбільш небезпечного – переносних зенітно-ракетних комплексів.

     Що відбулось насправді: контрабанда або спроба налагодити взаємовигідне співробітництво українських та російських підприємств в галузі ОПК? Учасники: ген. директор НВФ «Адрон» Микола Архипов, заступник ген. директора НВФ «Адрон» Олександр Альошин, технічний директор-головний конструктор НВФ «Адрон» Сергій Туренко, заступник ген. директора з зовнішньоекономічної діяльності та розвитку Андрій Фещенко.

    Російськими ЗМІ розповсюджена інформація щодо звинувачення генерального директора української науково-виробничої фірми «Адрон» Миколи Архипова в намаганні незаконно вивезти до України з РФ технічну документацію та елемент «унікальних російських комплексів протидії ПЗРК». Цей факт, можливо, і не заслуговував би на увагу, якщо би через декілька днів після публікацій у російських ЗМІ не з’явилися матеріали карної справи на М.Архипова, зокрема, оперативна зйомка «наружки» та запис його телефонних розмов. Зрозуміло, що матеріали слідства, особливо ті, про які йдеться, могли потрапити в ЗМІ тільки після дозволу та з подання відповідних російських державних структур. А це свідчить про заздалегідь сплановану акцію, якою зацікавлені особи та компанії Росії руками державних російських структур намагаються дискредитувати конкурентноспроможну українську фірму, її продукцію, а заразом і сфабрикувати черговий шпіонський скандал. 

      Українська науково-виробнича фірма "Адрон” широко відома у світі як розробник систем захисту авіатехніки від керованого ракетного озброєння, в тому числі і найбільш небезпечного – переносних зенітно-ракетних комплексів. Системи від НВФ "Адрон” знаходяться на озброєнні у багатьох країнах світу. Вертольоти країн НАТО, які приймають сьогодні участь у операціях в Іраку та Афганістані, оснащені найбільш відомою розробкою НВФ "Адрон” – станцією оптико-електронного подавлення "Адрос” КТ-01АВЕ, яка "відводить” від вертольота всі відомі типи керованих ракет класу "повітря-повітря” та ПЗРК з інфрачервоною системою наведення.

     Розробки НВФ "Адрон” конкурують з аналогічними системами відомих іноземних компаній. Російські ж розробки, у свою чергу, невідомі не тільки військовим експертам систем захисту, а й російським експлуатантам – військовим льотчикам, які на сьогодні "беззахисні” від ракетного озброєння. Системи, які зараз є на озброєнні у збройних силах РФ (зокрема, станція оптико-електронного захисту Л-166 "Липа”), є застарілими розробками кінця 70-х років минулого століття. І, що головне, вони не захищають від сучасних ракет, а, навпаки, "притягують” їх до літального апарату. Тому військові пілоти вертольотів, обладнаних російськими системами Л-166 «Липа», свідомо виключають станцію під час виконання бойових вильотів.

      Щодо сучасних російських розробок, про які рекламують так звані конкуренти з РФ, то в Росії на них витрачені чималі державні кошти, існує, навіть, спеціальна державна програма із цієї проблематики. Проте, російські розробки залишаються на рівні схем та креслень, і не знаходять свого втілення у "металі”. Цілком зрозуміло, що російський розробник систем захисту ЛА, який рік-по-року витрачав державні кошти і дотепер так нічого і не видав, схоже, знайшов головну причину цього – українців, які начебто своїми "шпіонськими” діями йому заважають.

      Логічною подією у цьому ланцюгу, на нашу думку, стала провокація за допомогою російських спецслужб із затриманням генерального директора НВФ "Адрон” Миколи Архипова, який офіційно, на підставі договору, отримав від російського виробника і віз в Україну лампу СЛ-2М випуску 1989 року (не російського, а ще радянського виробництва) для оцінки можливості її використання в українських виробах. За умов позитивних результатів випробувань, планувалось включити зазначеного російського виробника до складу поставщиків, що дозволило би розширити обопільно вигідне українсько-російське співробітництво.

      Далі – затримання і 5 місяців слідчого ізолятору, протягом яких російська сторона так і не змогла нічого суттєвого "інкримінувати” М.Архипову, а суд був змушений присудити йому ті 5 місяців, які він провів під слідством, і випустити його з залу суду. Слід відмітити, що під час слідства в Росії знайшлись відповідальні особи, які не захотіли вв’язуватись в брудну гру, провели експертизу лампи і видали слідству відповідний документ про те, що вона не має грифу таємності та не підлягає контролю при її вивезенні закордон.

      Крім зазначеного, намагання російських ЗМІ зробити з робітників НВФ "Адрон” шпигунів - цілком безпідставні. Ні М.Архипов, ні його співробітники ні яких завдань СБУ не виконують та не виконували. Відповідно до чинного законодавства у компетенцію СБУ входить захист державних секретів, а не добування інформації за рубежем. При цьому, мабуть у кожного з присутніх є знайомі з СБ України, з якими вони спілкуються з різних приводів, та відповідно до логіки російських ЗМІ їх також можливо зробити шпигунами.

      Таким чином, на нашу думку, ми маємо справу із спланованою та замовленою певними особами та компаніями російської сторони провокацією з метою очорнити українських виробників ОВТ, підірвати їх ділову репутацію та завадити успішному просуванню українських розробок на світовому ринку. Крім того, втрачено шанс створити за короткий термін спільний продукт, а російські вертольоти так і залишаються "беззахисними”.