2010 рік був останнім роком першого десятиліття 21 сторіччя,
а 2011 року добігає кінця 20-й рік Незалежній Україні.
Такий рубіж є безсумнівно моментом підведення підсумків для кожного з нас.
Так, ці десятиліття не були простими.
Але все, що нас не вбиває - робить сильнішим!
"Лежить в могилі Україна, але ще не вмерла...
І встане вона із своєї могили, і знову озветься до всіх братів своїх слов'ян, і почують крик її...
Тоді скажуть всі язики, показуючи рукою на те місце, де на карті буде зображена Україна: "От камінь, його не берегли, а він є в голові"."
Так в далекому 1846 році автор "Закону Божого, або Книги буття українського народу" Микола Костомаров говорив про майбутнє нашої держави. Згодом ці слова лягли в основу нашого національного гімну - в другій половині 19 століття слова "Ще не вмерла Україна" сприймались як заклик до її відродження.
Вже 1905-го року в Одесі під час революційних подій слова національного гімну були виправлені - тоді одесити співали "Вже воскресла Україна!" І зараз, на рубежі другого та третього десятку років незалежної держави ці слова звучать як ніколи актуально - так, воскресла! Але поруч з тим, як не гірко, актуальні й слова Костомарова:
"Лежить в могилі, але ще не вмерла"...
Це порубіжне становище нашої Батьківщини на межі життя і смерті протягом всієї її тисячолітньої історії примушувало українців бути напоготові. В часи, коли не мали ми своєї держави - творили альтернативу окупаційній владі. Зараз в незалежній Україні ми ніби впали в сон. А ще геній Тараса Шевченка волав до українців:
Страшно впасти у кадани
Умірать в неволі,
А ще гірше - спати, спати,
І спати на волі!
Ми отримали незалежність, але ще не збудували держави. Тому рано заспокоюватись. Підсумок двадцятиліття незалежності - усе в наших руках, а не в руках державної влади.
Якщо ж говорити глобально, світ важко пережив початкове, безіменне десятиліття (як його назвати? нульові роки?).
Ми вступили в третє тисячоліття на хвилі пацифізму 1990-х - і стали свідками зародження глобального протистояння, яке вилилось у спорадичні зовні збройні конфлікти, економічні війни та політичні закулісні домовленості.
МИ очікували від нового століття економічної стабілізації світової економіки - а отримали глобальну кризу.
Ми мріяли про українську національну державу не тільки на словах, а й на ділі...
Підсумок першого десятиліття 21 сторіччя - в глобальному світі не сприймають коливань внутрішнього курсу. Як казав давньоримський політичний діяч Сенека Молодший: "Людині, що не знає до якої гавані вона рухається, жоден вітер не буде попутним!"
Проте ці підсумки в національному та глобальному вимірі нами сприймаються зазвичай надто прохолодно. Для нас рівень регіональної політики, рівень життя громади є близьким і першорядним.
Одеса вступає в нові для світу та України десятиліття однозначними антиодеськими кроками нової влади. Багатонаціональне місто стає оплотом чорносотенного російського шовінізму. Квітучий торговельний та рекреаційний центр перетворюється на вотчину спритних ділків з інших регіонів. Урок тим більш важливий, що місто вже пережило подібне у 1905-му році. Тоді ксенофобія та олігархічне правління поставили хрест на унікальному одеському середовищу, що його оспівали твори українських, єврейських, російських письменників та поетів.
Завершити ж таке нестандартне привітання одеситів з Новим Роком від імені Чорноморського гайдамацького з'єднання хотілося б словами старовинного козацького побажання.
Воно тим більш актуальне, чим глибше переймемося ми уроками минулого десятиліття.
Наші мудрі предки молились Богу і бажали собі і своїм близьким людям:
"Для тіла - здоров'я, для душі - любові, для духа свободи!"
Одесити!
Будьте здорові, вільні, любимі та закохані!
З Новим Роком! З Новим Десятиліттям! | 
