Чорноморське гайдамацьке з’єднання, ТВ сюжет - початок 2006р.
Наші пращури в своїх космогонічних міфах відводили дереву роль охоронця життя, наділяли його душею і вважали живою істотою. Особливо шанобливо ставились вони до священних дубів. Для давніх русинів тисячолітні велети уособлювали божественний порядок речей, їх нащадки козаки дбайливо оберігали дуби як символи зв’язку часів. Нашому місту пощастило – воно має такий могутній стародавній оберіг нашої пам’яті. Він знаходиться на проспекті Шевченка навпроти Політехнічного університету. Особиста біографія цього дерева цікава і повчальна. За переказами дуб було посаджено у 1792 р. чорноморськими козаками на знак розставання двох частин козацького війська. Саме в цей час імператриця Катерина ІІ наказала чорноморцям переселитись на Кубань для захисту кавказького кордону імперії. Частина козаків на чолі з отаманом Головатим зголосилась переселитись з рідної землі, однак інші вирішили залишитись в Україні і припинити військову службу. Вони переломили свої шаблі, за що були названі „нерубаями” і розселились навколо Хаджибея. Нерубаї заснували села Усатово і Нерубайське, хутори Малий та Середній Фонтан. А посаджений при розставанні дуб назвали „Чорною ніччю” на знак колишньої єдності українського народу для нагадування нащадкам про трагедію розколу. В новітні часи цьому дубові судилося стати символом відродження козацтва на Одещині і виправдати свою функцію носія історичної пам’яті. Сучасне українське козацтво, яке продовжує традиції свого попередника, переживає не найкращі часи. „Чорна ніч” розколу продовжується. На даний момент тільки в Одесі нараховується чверть сотні підрозділів, що претендують на лідерство в козацькому русі регіону. Але дуже просто відділити зерна від полови – достатньо тільки проаналізувати діяльність цих підрозділів. Як виявляється, більшість з них – прості маріонетки в руках справних ділків, прикриття для розв’язання бізнесових справ. Є й такі, хто організували під крилом козацтва власні охоронно-спортивні клуби. Лише декілька підрозділів займаються суспільно корисною діяльністю і серед них – Чорноморське гайдамацьке з’єднання. Воно створене з активістів козацького руху, які не могли змиритись із занедбанням благородної ідеї козацтва. Зараз ЧГЗ нараховує понад 200 осіб і займається вирішенням цілої низки громадських проблем. Найпершою такою проблемою від моменту створення підрозділу став захист навколишнього середовища В результаті цієї діяльності стало зрозуміло, що суспільство зацікавлене у громадській активності козацьких підрозділів. Державні структури позитивно оцінили її і тепер охоче співпрацюють з козаками. Ще одним важливим напрямком роботи ЧГЗ є дослідження історії козацтва на Одещині. Адже саме історичний досвід завжди був основою поступального розвитку суспільства. Тому представники ЧГЗ шанобливо ставляться до історії. Науковці займаються вивченням історії козацтва на Одещині від появи і до сучасності, обґрунтовують певні напрями роботи гайдамаків. Останнім часом козаки зайнялись традиційним напрямом роботи – прикордонним патрулюванням. Відповідні угоди укладено з державними службами і тепер козаки стали серйозною опорою захисників державного кордону. Однак діяльність ЧГЗ не обмежується допомогою науковцям, моніторингом правопорушень. Підрозділ став елементом новонародженого громадянського суспільства і виконує функцію контролю за діяльністю державних та приватних установ. Зрозуміло, що це не подобається деяким чиновникам та бізнесменам. Вони роблять все, щоб знівелювати суспільну значущість козацтва, скомпрометувати ідею громадського контролю. Створені координаційні ради з питання козацтва займаються формальними справами і нічим конкретно не допомагають в розвитку руху. Але протидія посилює спротив, а отже ще більше підсилює козацький рух, зміцнює його. Все більше людей зголошується до участі у заходах, ініційованих козаками. Україна йде шляхом розвитку демократії і необхідним її елементом є наявність впливових громадських організацій. Якщо наша держава не може допомогти в цьому процесі, то вона принаймні не повинна заважати. Тоді нарешті закінчиться ця довга „Чорна ніч” в нашій історії. Тоді двохсотлітній дуб перестане бути символом трагедії козацтва і стане уособленням його єдності.
