Після обіду, коли з`їхалися гості, розпочалося саме свято. Посеред таборової «площі» зібралося коло рідновірів та інших співчуваючих, виступив з промовою Верховний волхв Володимир Куровський. Одразу ж перейшли до різноманітних змагань, де дорослі козаки показували свою удаль, силу та вміння: підіймали набиті піском чи камінням торби, метали ножі, підіймали гирю; билися на гумових ножах, озброєний проти неозброєного, «лава на лаву» тощо. Особливе захоплення у всіх викликав жрець Яровит, що підняв 24-кілограмову гирю 120 разів підряд, отримавши за це у приз кавун, який подарував своїм учням. Сонячним промінням вирувала чоловіча звитяга та міць, пронизуючи усе навколо. Саме тоді з-за обрію несподівано з`явилися один за однім декілька клинів лелек, що збилися у велику стаю, покружляли над капищем та полетіли в інший бік. Рідновіри вгледіли у цьому Божий знак і зробилися ще радіснішими…
